Словарь української мови (1924)/просвіток
| ◀ просвітний | Словарь української мови П просвіток |
просвічати ▶ |
|
Про́сві́ток, тку, м. 1) Просвѣтъ; проблескъ; бликъ. 2) Отрада, душевный покой; свобода. Про́світку за ним нема́. Нѣтъ житья, покоя за нимъ. Про́світку не дає́. Докучаетъ, преслѣдуетъ неотступно. Ном. № 12699. По вечерницях всі ходили, просвітку не було дівкам. Котл. Ен. I. 24.