Словарь української мови (1924)/просвічати
| ◀ просвіток | Словарь української мови П просвічати |
просвічатися ▶ |
|
Просвіча́ти, ча́ю, єш, сов. в. просвіти́ти, чу́, тиш, гл. 1) Освѣщать, освѣтить. Рада б вона осіяти, ввесь світ просвічати. Чуб. III. 365. Ясний місяцю, чим ся похвалиш? — Як я зійду рано звечора, то просвітю гори і долини. Чуб. III. 453. 2) Просвѣщать, просвѣтить. Почуй мій голос, глянь на мене, незрячі очі просвіти. К. Псал. 26. Также: просвѣщать, просвѣтить умственно. Світло просвічує кожного чоловіка. Єв. І. I. 9. Покажи, що слово Боже тебе просвічує. Г. Барв. 345.