Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/просмалити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
просмалити
Берлін: Українське слово, 1924

Просмали́ти, лю́, лиш, гл. Прожечь (матерію, шерсть, волосы) Я у грубі запалив, собі штани просмалив. Чуб. III. 426.