Словарь української мови (1924)/просміяти
| ◀ просміхатися | Словарь української мови П просміяти |
просмоктати ▶ |
|
Просмія́ти, мію́, є́ш, гл. 1) Осмѣять. Як би за годинку перед тим Мася побачила, що хто робить такі штукі, сама просміяла б, а тепер ось як! Св. Л. 14. 2) Утратить что изъ за смѣха. А яка ж є доля тієї дівки, що ся сміяла? — Вона свою долю просміяла. Гн. II. 167.