Словарь української мови (1924)/простирати
| ◀ простирало | Словарь української мови П простирати |
простирядно ▶ |
|
Простира́ти, ра́ю, єш, сов. в. просте́рти, тру́, ре́ш, гл. 1) Разстилать, разостлать, простилать, простлать. Він зараз простер їм на лаву простирало біле. Гн. I. 88. 2) Протягивать, протянуть. Руці свої простираєте. ЕЗ. V. 110. 3) Распускать, распустить, распростереть. Почав зараз жучок крильці простирати: „Полечу, піднесуся“.