Словарь української мови (1924)/простирало
| ◀ простиня | Словарь української мови П простирало |
простирати ▶ |
|
Простира́ло, ла, с. Простыня. Каменец. у. То дайте ж нам, дайте, щосьте нам обіцяли: три подушок імхових і тоє простирало, що шовком вишивано. Лукаш. 163. Узяв, закрив сі простиралом вочі, аби ся не дивив. Гн. I. 31.