Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/простригати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
простригати
Берлін: Українське слово, 1924

Прострига́ти, га́ю, єш, сов. в. простри́гти, жу́, же́ш, гл. Простригать, простричь.