Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/противитися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
противитися
Берлін: Українське слово, 1924

Проти́витися, влюся, вишся, гл. 1) Противиться, сопротивляться. Дурневі і Бог не противиться. Ном. № 6208. 2) Возражать. Лає мене, я й не противлюся, бо винен. НВолын. у. Хоч на мене люде брешуть, — я ся не противлю. Чуб. V. 395.