Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/протратити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
протратити
Берлін: Українське слово, 1924

Протра́тити, чу, тиш, гл. Протратить, истратить. Молодий син протратив маєток. Єв. Л. XV. 13. Останню копійку протратив. Св. Л. 167.