Словарь української мови (1924)/проучати
| ◀ протяжний | Словарь української мови П проучати |
профатний ▶ |
|
Проуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. проучи́ти, чу́, чиш, гл. = Провчати, провчити. Та велів зготовляти прутів пуки — мене проучати. Чуб. V. 1014. Ой дай, жінко, нагая, проучити німчая. Ном.