Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/проучати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
проучати
Берлін: Українське слово, 1924

Проуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. проучи́ти, чу́, чиш, гл. = Провчати, провчити. Та велів зготовляти прутів пуки — мене проучати. Чуб. V. 1014. Ой дай, жінко, нагая, проучити німчая. Ном.