Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прохати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прохати
Берлін: Українське слово, 1924

Проха́ти, ха́ю, єш, гл. Просить. Як тому не дати, хто вміє прохати. Ном. № 4473. — на ви́ступці. Указывать на дверь, просить вонъ.