Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прохатарь

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прохатарь
Берлін: Українське слово, 1924

Прохата́рь, ря, м. = Прохач. Прийшли прохатарі ті, що на церкву просять. — Ну, набери їм ківш пшениці. Харьк.