Словарь української мови (1924)/прохиляти

by Борис Грінченко

◀ прохилити

Словарь української мови Борис Грінченко П прохиляти

прохід ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прохиля́ти, ля́ю, єш, сов. в. прохили́ти, лю́, лиш, гл. Раздвигать, раздвинуть (густо растущія растенія), пролагая себѣ путь, наклоняя (растенія) въ противоположныя стороны. Ой в городі бузина, вітер не прохилить. Грин. III. 171.