Словарь української мови (1924)/прохід
Зовнішній вигляд
◀ прохиляти | Словарь української мови П прохід |
прохідка ▶ |
|
Прохі́д, хо́ду, м. 1) Проходъ. 2) = Прохідка. У неділю по вечері помоливсь пан Богу, взяв собі вірну слугу, пішов для проходу. Грин. III. 616.