Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прохолоняти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прохолоняти
Берлін: Українське слово, 1924

Прохолоня́ти, ня́ю, єш, сов. в. прохоло́нути, ну, неш, гл. Остывать, остыть. А Іван як подмухав своїм духом, до воно і прохолонуло. Рудч. Ск. I. 98.