Словарь української мови (1924)/прохопитися

by Борис Грінченко

◀ прохолоняти

Словарь української мови Борис Грінченко П прохопитися

прохоріти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прохопи́тися, плю́ся, пишся, гл. 1) Проснуться. ЕЗ. V. 85. Дитя ся прохопило. Гол. I. 59. 2) Ошибиться, промахнуться. 3) Сказать то, чего не слѣдовало. Нехай Бог боронить! — прохопилась стара й сама не зоглядівшись. Левиц.