Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прочинати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прочинати
Берлін: Українське слово, 1924

Прочина́ти, на́ю, єш, сов. в. прочну́ти, ну́, не́ш, гл. = Прочинатися, прочнутися. То вона од сна прочинала. Лукаш. 45. Тогді Барабаш рано прочинає. АД. II. 10.