Словарь української мови (1924)/прочинатися

by Борис Грінченко

◀ прочинати

Словарь української мови Борис Грінченко П прочинатися

прочинити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прочина́тися, на́юся, єшся, сов. в. прочну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Пробуждаться, пробудиться, просыпаться, проснуться. Кріпко заснув Синоп, не прочинається. Морд. К. 63. На зорі-зорі я прочнулася. Шевч. 295. Прочнувся і говорить своїй жоні: „та то приснився мені сон“. Драг. 137. 2) Приходить, прійти въ себя, очнуться. Зараз вони і ну його качати.... поки аж прочнувся він. Рудч. Ск. I. 136.