Словарь української мови (1924)/прочутитися

by Борис Грінченко

◀ прочути

Словарь української мови Борис Грінченко П прочутитися

прочухан ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прочути́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Прійти въ себя, очнуться. Устань, устань, милая, прочутися. Чуб. V. 52. Пила вона нічку, пила вона другу, а на третю нічку прочутилася. Мил. 119.