Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прочухан

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прочухан
Берлін: Українське слово, 1924

Прочуха́н, на, м. прочуха́нка, ки, ж. Трепка, потасовка. Дали нам греки прочухана і самого Енея пана в три вирви вигнали відтіль. Котл. Ен. I. 16. Ой там на долині жуки бабу повалили і сорочку зняли, прочуханки дали. Чуб. V. 1128.