Словарь української мови (1924)/прощатися
| ◀ прощати | Словарь української мови П прощатися |
прощебетати ▶ |
|
Проща́тися, ща́юся, єшся, сов. в. прости́тися, щу́ся, сти́шся, гл. 1) Прощаться, проститься, быть прощеннымъ. Не простились їм гріхи. Єв. Мр. IV. 12. 2) Только несов. в. Просить прощенія у всѣхъ передъ говѣньемъ, исповѣдью. Кожного року йде в Київ говіти.... то ходить по кутку, кланяється, з усіми прощається: „Простіть, Христа ради, в чому я винна“. Левиц. ПЙО. 364. 3) Только несов. в. Прощаться. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. Мет. 67.