Словарь української мови (1924)/прощати
| ◀ прощання | Словарь української мови П прощати |
прощатися ▶ |
|
Проща́ти, ща́ю, єш, сов. в. прости́ти, щу́, сти́ш, гл. 1) Прощать, простить. Хто чого не знає, тому то Бог прощає. Посл. 2) Прощава́й, проща́й, проща́йте. Прощай, прощайте. Прощавайте, піду вже од вас. Харьк. Прощай, прощай, громадонько. Мет. 23. Прощайте, маленькії діти і вірная дружино. Чуб. V. 442.