Словарь української мови (1924)/проява

by Борис Грінченко

◀ прощення

Словарь української мови Борис Грінченко П проява

проявити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Проя́ва, ви, ж. 1) Происшествіе. Росказує, як то їй добре було ійти на базарь холодком, що бачила на місці.... і кого бачила, і з ким говорила, і яка проява лучалась. Кв. I. 59. 2) об. Удивительный, странный человѣкъ. К. Бай. 12. Хоча б ти шанував піч та лаву, та себе прояву. Ном. № 3648. І ходить мій Охрім, неначе та проява. Гліб. Ум. Проя́вка. Въ сказкѣ: Жабка-проявка. Чуб. II. 109.