Словарь української мови (1924)/прудитися
| ◀ прудити | Словарь української мови П прудитися |
прудиус ▶ |
|
Пру́ди́тися, джу́ся, дишся, гл. Ловить у себя въ одеждѣ блохъ, вшей. Лежа розмовляли, а хто прудився у кабиць. Котл. Ен. VI. 20.
| ◀ прудити | Словарь української мови Борис Грінченко П прудитися |
прудиус ▶ |
|
Словарь української мови — П
прудитися
Борис Грінченко
1924
Пру́ди́тися, джу́ся, дишся, гл. Ловить у себя въ одеждѣ блохъ, вшей. Лежа розмовляли, а хто прудився у кабиць. Котл. Ен. VI. 20.