Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прутик

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прутик
Берлін: Українське слово, 1924

Пру́тик, ка, м. 1) Ум. отъ прут. Чуб. I. 50. Гн. I. 40. 2) Родъ мере́жки. (КС. 1893. V. 281. Чуб. VII. 415). Скорѣе: часть мере́жки: рядъ круглыхъ отверстій съ обѣихъ сторонъ; шьется также и отдѣльно — по краямъ полотенца, сорочки.