Словарь української мови (1924)/прядіво

by Борис Грінченко

◀ прядівина

Словарь української мови Борис Грінченко П прядіво

прядів'яний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пря́діво и пря́диво, ва, с. Пенька, приготовленныя для пряденія волокна пеньки. Вас. 200. Тепер мені погодило, що прядиво не вродило. Нп. Та на́ тобі круг прядіва: щоб ти його пом'яла. Рудч. Ск. II. 44. І прядива на вірьовки не настачишся. Стор. МПр. 81. Ум. Прядивце́. Прядивце чесала. МУЕ. III. 51.