Словарь української мови (1924)/прямування
Зовнішній вигляд
◀ прямо | Словарь української мови П прямування |
прямувати ▶ |
|
Прямува́ння, ня, с. 1) Направленіе. Поважне прямування його розуму. Левиц. Пов. 55. 2) Стремленіе. Прямування до вищого уряду. Левиц. I. 241. Дає нам закон громадянського життя і розумового прямування. К. ХП. 135.