Словарь української мови (1924)/прямцем

by Борис Грінченко

◀ прямуватися

Словарь української мови Борис Грінченко П прямцем

прямцювати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прямце́м, нар. 1) Напрямикъ. Прямцем до пекла. Котл. Ен. III. 25. Не спитавшись броду, не сунься прямцем у воду. Ном. № 5836. 2) — поста́вити. Поставить вертикально. Липовец. у. Щоб тебе́ прямце́м поста́вило. Пусть съ тобою сдѣлается столбнякъ (брань).