Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пундиковий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пундиковий
Берлін: Українське слово, 1924

Пундико́вий, а, е. Привыкшій къ лакомствамъ. Пундикова дитина, не хоче хліба їсти, а все давай паляниці. Міусск. окр. Бач, яка пундикова, хліба не їсть. Харьк. г.