Словарь української мови (1924)/пундиковий

by Борис Грінченко

◀ пундик

Словарь української мови Борис Грінченко П пундиковий

пундюха ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пундико́вий, а, е. Привыкшій къ лакомствамъ. Пундикова дитина, не хоче хліба їсти, а все давай паляниці. Міусск. окр. Бач, яка пундикова, хліба не їсть. Харьк. г.