Словарь української мови (1924)/пуп
| ◀ пунь | Словарь української мови П пуп |
пупенак ▶ |
|
Пуп, па, м. Пупъ, пупокъ. Посинів, як той пуп. Ном. № 654. Крича́ти на пуп. Кричать благимъ матомъ. Вона́ на це й пу́па не порива́ла. Она совсѣмъ не работала въ этомъ дѣлѣ. Грин. I. 233. Ум. Пупе́ць, пупо́к, пу́пчик. З пу́пку. Сызмала. Авентій був розбійник з пупку. Котл. Ен. IV. 67.