Словарь української мови (1924)/пуп'янок

by Борис Грінченко

◀ пупчик

Словарь української мови Борис Грінченко П пуп'янок

пуп'яшечок ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пу́п'янок, нка, м. 1) Бутонъ; почка. Квітки роскручували свої пуп'яночки. Левиц. ПЙО. I. 500. 2) Завязь огуречныхъ растеній. Сквир. у. Маленькій огурчикъ. Дам тобі угірок і пуп'янок. Ном. № 566. 3) З пу́п'янку. Сызмала. Він і з пуп'янку такий був: ще років п'ять йому було, то все по сусідських городах крав. Волын. г. Ум. Пу́п'яночок. Нехай я собі огірочка-пуп'яночка знайду. Ном. № 566.