Словарь української мови (1924)/пустка
Зовнішній вигляд
◀ пустіти | Словарь української мови П пустка |
пусто ▶ |
|
Пу́стка, ки, ж. 1) Нежилой домъ, опустѣвшій домъ. Г. Барв. 249. У нашого Галагана вишивана хустка, буде в наших Озерянів не одная пустка. Нп. 2) Участокъ земли, принадлежащій лицу, выбывшему изъ сельскаго общества. Козел. у.