Словарь української мови (1924)/пустіти
| ◀ пустісінько | Словарь української мови П пустіти |
пустка ▶ |
|
Пусті́ти, ті́ю, єш, гл. 1) Пустѣть. Пустіє в хаті, в коморі і на дворі без хазяїна. 2) Пустовать. Зміев. у.
| ◀ пустісінько | Словарь української мови Борис Грінченко П пустіти |
пустка ▶ |
|
Словарь української мови — П
пустіти
Борис Грінченко
1924
Пусті́ти, ті́ю, єш, гл. 1) Пустѣть. Пустіє в хаті, в коморі і на дворі без хазяїна. 2) Пустовать. Зміев. у.