Словарь української мови (1924)/пшик
| ◀ пшенишнище | Словарь української мови П пшик |
пшикати ▶ |
|
Пшик! меж. Выражаетъ короткое шипѣніе отъ погруженія въ воду раскаленнаго желѣза. Употребл. какъ существительное: пшик, ку, м. Перевівся на ковальський пшик. Ном. № 1858. Був коваль такий мудрий, що взявся леміші чоловікові кувать, та багато заліза.... перепалив. „Ні, каже, чоловіче, скую тобі сокиру“.... „Не сокиру, а серп“. А далі вже швайку, а далі й пшик: роспік залізця шматочок, що зосталось, та в воду: „от тобі, каже, й пшик“. Ном., стр. 284, № 1858.