Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пшикати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пшикати
Берлін: Українське слово, 1924

Пши́кати, каю, єш, сов. в. пши́кнути, ну, неш, гл. 1) Шипѣть, зашипѣть (о горячемъ желѣзѣ, брошенномъ въ воду). 2) Только несов. в.? Употреблять часто звуки пш (о польской рѣчи). Нехай аакають вельможні з москалями, як цвенькали та пшикали з ляхами. К. Дз. 34.