Словарь української мови (1924)/півник

by Борис Грінченко

◀ півміток

Словарь української мови Борис Грінченко П півник

півничок ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пі́вник, ка, м. 1) Ум. отъ півень. Чуб. V. 409. 2) Флюгеръ. Чуб. VII. 380. 3) мн. Раст. а) Corydalis cava Schweigg. ЗЮЗО. I. 120. б) Iris bohemiea. ЗЮЗО. I. 125, в) Iris Pseudacorus L. ЗЮЗО. I. 125. г) Orobus vernus L. ЗЮЗО. I. 130. Під вікнами насадила Ганна бузку, півників та півонії. Левиц. I. 23.