Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/півник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
півник
Берлін: Українське слово, 1924

Пі́вник, ка, м. 1) Ум. отъ півень. Чуб. V. 409. 2) Флюгеръ. Чуб. VII. 380. 3) мн. Раст. а) Corydalis cava Schweigg. ЗЮЗО. I. 120. б) Iris bohemiea. ЗЮЗО. I. 125, в) Iris Pseudacorus L. ЗЮЗО. I. 125. г) Orobus vernus L. ЗЮЗО. I. 130. Під вікнами насадила Ганна бузку, півників та півонії. Левиц. I. 23.