Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/під'їдати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
під'їдати
Берлін: Українське слово, 1924

Під'їда́ти, да́ю, єш, сов. в. під'ї́сти, ї́м, їси́, гл. 1) Подъѣдать, подъѣсть. Вода сосну підмиває, горносталь корінь під'їдає. Чуб. V. 318. 2) Подкрѣпляться, подкрѣпиться пищей, закусить. Як не під'їси, то й святих продаси. Ном. № 12110. Купи мені що під'їсти. Чуб. V. 577. 3) Поддѣвать, поддѣть. Заможнього чоловіка то иноді й под'їсть карбованців на кілька і сам же зараз викаже. О. 1862. I. 30.