Словарь української мови (1924)/підіцькнути
| ◀ підітнутися | Словарь української мови П підіцькнути |
під'їдати ▶ |
|
Підіцькну́ти, кну́, неш, гл. Подбить? подстрѣлить? Ген перед шведами своїми Карл із носилок виглядав… Не залюбив небіжчик кулі, його що вранці підоцькнули. Греб. 353.