Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/підвідник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підвідник
Берлін: Українське слово, 1924

Підві́дник, ка, м. Подводчикъ. Просив поранений хранцуз свого підвідника, щоб віз поволі. Ном. № 12836.