Словарь української мови (1924)/підганяти

by Борис Грінченко

◀ підгайстер

Словарь української мови Борис Грінченко П підганяти

підганятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підганя́ти, ня́ю, єш, сов. в. підігна́ти, піджену́, не́ш, гл. Подгонять, подогнать, понукать; торопить. Хто везе, того й підганяють. Ном. № 10338. Сестра все його підганяє, щоб швидче йшов. Рудч. Ск. I. 126.