Словарь української мови (1924)/підгонити

by Борис Грінченко

◀ підголюватися

Словарь української мови Борис Грінченко П підгонити

підгорілка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підго́нити, ню, ниш, сов. в. підігна́ти, жену́, не́ш, гл. 1) Подгонять, подогнать. Підігнав воли до воріт, аж вони стали, не хочуть іти. Харьк. у. 2) Подгонять, подогнать, торопить, поторопить. А ну піджени вороного, а то йде як неживий. Зміев. у. Та ну бо неси швидче! — Чого ти мене підгониш? Харьк. 3) Подбивать, подбить. Підгонити клинєм. Шух. I. 177.