Словарь української мови (1924)/підгукувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підгукувати
Берлін: Українське слово, 1924

Підгу́кувати, кую, єш, гл. Покрикивать въ добавленіе къ крику, пѣнію и пр. Хлопці підгукували, приказували й приспівували. Левиц. I. 16. Колісник підгукував… кумі. Мир. Пов. II. 69.