Словарь української мови (1924)/підгулювати
| ◀ підгукувати | Словарь української мови П підгулювати |
піддавати ▶ |
|
Підгу́лювати, люю, єш, сов. в. підгуля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Преимущ. въ сов. в. Подкутить. Підгуляв, що й з копитів збився. Ном. № 11751. Тепера він підгуляв, на упокої почиває, на похмілля знемагає. АД. I. 216. 2) — молоду́. Свадебный обычай въ Борз. у.: послѣ возвращенія въ понедѣльникъ новобрачныхъ изъ церкви, ихъ сажаютъ за столъ и предлагаютъ намазанную медомъ булку: дважды обманываютъ, только дѣлая видъ, что даютъ, а въ третій разъ отдаютъ. Грин. III. 448.