Словарь української мови (1924)/підживати

by Борис Грінченко

◀ піджива

Словарь української мови Борис Грінченко П підживати

підживитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Піджива́ти, ва́ю, єш, сов. в. піджи́ти, живу́, ве́ш, гл. 1) Оправляться, оправиться, окрѣпнуть. 2) Поправлять, поправить свои обстоятельства, разживаться, разжиться. Піджив наш Лейба: вже й корівка в його і конячок пара. О. 1861. IX. 74.