Словарь української мови (1924)/підзирати

by Борис Грінченко

◀ підзивати

Словарь української мови Борис Грінченко П підзирати

підзор ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підзира́ти, ра́ю, єш, сов. в. підзи́рити, рю, риш, гл. 1) Подсматривать, подсмотрѣть. Деякі підзирали за шалопутами, то кажуть, що вони скачуть. Новомоск. у. От він заховавсь десь і підзирає: хто буде хазяйнувать. Грин. I. 197. 2) Только сов. в. ? = Підзорити 2.