Словарь української мови (1924)/підкочувати

by Борис Грінченко

◀ підкотити

Словарь української мови Борис Грінченко П підкочувати

підкочуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підко́чувати, чую, єш, сов. в. підкоти́ти, чу́, тиш, гл. Подкатывать, подкотить. Я колесо підкочу. Чуб. III. 70. Підкотили віз під повітку. Чуб. V. 963.