Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/підметець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підметець
Берлін: Українське слово, 1924

Підме́тець, тця, м. 1) Ум. отъ підмет. 2) Цвѣтникъ. Шух. I. 112.