Словарь української мови (1924)/підпадати

by Борис Грінченко

◀ підпавок

Словарь української мови Борис Грінченко П підпадати

підпал ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підпада́ти, да́ю, єш, сов. в. підпа́сти, паду́, де́ш, гл. 1) Падать понемногу, прибавляться, прибавиться. Сніг підпадає потроху. 2) Падать, пасть подъ что. То він біжить, підбігає і пожар під ноги підпадає. КС. 1882. XII. 499. 3) Только сов. в. — на. Походить, быть похожимъ. Прізвище підпада на щось з їжі. Лебед. у. 4) — під. Подчиняться, подчиниться. 5) — під ми́слі. Нравиться, понравиться. Ой ти мені, вражий сину, під мисленьки не підпав. Чуб. V. 843.