Словарь української мови (1924)/підрадити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підрадити
Берлін: Українське слово, 1924

Підра́дити, джу, диш, гл. Побудить. Не знаю, що мене підрадило вкрасти. Новомоск. у. (Залюб.). См. Підражати.