Словарь української мови (1924)/підставляти
| ◀ підставити | Словарь української мови П підставляти |
підстарий ▶ |
|
Підставля́ти, ля́ю, єш, сов. в. підста́вити, влю, виш, гл. 1) Подставлять, подставить. Підстав, дівко, коновочку під гадючу головочку. Чуб. V. 915. Уже тепер годі за вас підставляти шию. МВ. I. 138. 2) — що. Замѣнять, замѣнить чѣмъ, дать въ замѣну. Товар у кого захоріє, — уже він свій підставить. Г. Барв. 137.